Формування людського в людині
(Методичні поради вчителю першого класу)

Лариса Кравчук, старший викладач
кафедри методики та психології
дошкільної і початкової освіти
ІППО КУ імені Бориса Грінченка

Дитина може бути вихована
тільки вихователем,
який сам уже вихований
Ш. Амонашвілі

        За традицією, першого вересня тисячі дітей вперше переступлять поріг школи. Для них почнеться перший урок. Шкільний урок – частина життя дитини і урок життя для неї. Тут вона вчиться працювати, аналізувати явища оточуючого світу, вступає у взаємостосунки з людьми і колективом, стверджує своє „Я”, формує самооцінку і здатність до саморегуляції поведінки і діяльності, з різних боків вивчає оточуючий світ, доторкуючись до джерел духовності – науки, мистецтва, моралі.

Але першокласник, у силу свого психічного розвитку, не в змозі виховувати себе сам, щоб стати повноцінною людиною.  У цьому  без вихователя, вчителя  йому не обійтись. Саме тому сучасний вчитель має не тільки гарно знати свій предмет, володіти методикою викладання, а й бути носієм етичних норм та принципів життя, оскільки його  поведінка, слово, жест, погляд  мають іноді більший вплив на дитину, ніж найкращі педагогічні і культурні заходи.

        Отці Церкви, звертаючись до вчителів, радять їм дотримуватись таких духовно-моральних правил у своїй поведінці:

• не примножуй слів: багатослів’я віддаляє від духовності і моральності;
• зверх необхідного не говори нічого. Дай сказати дітям;
• не дозволяй пристрастей, особливо не май любимчиків, це шкодить перш за все їм;
• не підміняй моральність пріоритетом інтелекту;
• пам’ятай, що і вчитель, і учень мають недоліки і характеру і діяльності, тому моральну працю здійснюйте разом з дітьми;
• якщо хочеш, щоб клас був спокійний – будь спокійний сам;
• не кричи, не говори голосно і поспішно;
• не пригнічуй, не перевантажуй, не пригнічуй учнів, не критикуй їх часто;
• не говори дитині, яка не слухає тебе, неуважній, спочатку підготуй її увагу [1, c. 70].

☺   Учителю на замітку

      Насичуючи урок духовно-етичним змістом не стільки як предметом пізнання, а як предметом проживання і переживання, вчитель робить процеси навчання і викладання виховуючими.

       Урок – це спілкування людини з іншою людиною,  це – велика праця душі і серця. І тим старанніша ця робота, чим поважніше ставлення дитини самої до себе, а також учителя до своєї особистості. Учитель має представляти учням на уроці, перш за все, найвищі зразки культури спілкування: повага до людини, як особистості, вміння слухати і чути, уважність і делікатність, зібраність і точність виконання необхідного, тонкі форми етикету, добросовісність, чесність, старанність, охайність та ін.

       Для реалізації даних культурних норм співжиття вчителю допоможуть наступні організаційні правила:

• доводити педагогічну вимогу до свого логічного кінця, тримаючи в полі зору кожну дитину і максимально сприяти дотриманню запропонованої норми взаємодії;
• супроводжувати педагогічну вимогу інструкцією, розкриваючи таким чином способи виконання того, що вимагається;
• пропонувати позитивну програму дій на кожний момент взаємодії, висуваючи позитивну вимогу;
• пред’являти вимоги доступні дітям на даному періоді їхнього розвитку;
• переключати увагу дітей із загальної вимоги на її деталі і таким чином знімати опір дитини, яке є неминучим в процесі становлення її особистісного «Я» [2, с. 32 ].

        Урок збагачує дитину досвідом групової інтелектуальної діяльності, стає джерелом поведінкових звичок і навичок спілкування, морально-етичної взаємодії.
Етика взаємодії ставить перед учителем завдання привчати дітей:

• не висловлювати різких категоричних суджень;
• не підкреслювати інтелектуальної переваги будь-кого;
• не нехтувати думкою інших;
• не перебивати того, хто говорить;
• не допускати фамільярності у ставленні до людей;
• відмічати індивідуально ціннісне в роботі кожного;
• виражати вдячність на адресу всіх присутніх.

     Як зазначав Конфуцій, володіти собою настільки, щоб поважати інших, як самого себе, і поводитися з ними так, як ми бажаємо, щоб з нами поводились, – ось що можна назвати вченням про людинолюбство. В шкільному житті виникає безліч життєвих проблем, і вирішувати їх потрібно з позиції культури стосунків та людинолюбства. Так хочеться, щоб з першого уроку школа стала для дитини взірцем людяності, добропорядності і була такою впродовж усього її шкільного життя. Але, як зазначає В. О. Сухомлинський [3], «багато шкільних конфліктів, які нерідко закінчуються великою бідою, починаються з невміння вчителя говорити з учнями». Вплив на особистість, що  принижує її гідність, завжди викликає протидію. А найзрозумілішим для вихованця будь-якого віку є виявлення поваги до його людської гідності.  Тому, якщо:

• дитина спізнилася на уроки – її варто запитати, чи не трапилось чогось;
• учень неуважно слухає пояснення вчителя – у коректній формі поцікавтеся, які думки, проблеми його відволікають;
• учень забув вдома ручку (зошит, лінійку) – пропонуємо свою допомогу;
• сталася бійка дітей – це результат невміння розв’язати конфліктне питання;
• дитина голосно щось сказала, перебила вчителя – можливо, її щось нервує;
• відчинилися двері під час уроку, мабуть, щось трапилося і вимагає нашого втручання, нашої присутності;
• ніхто з учнів не хоче йти до дошки – чи не страх є цьому причиною?
• учень був відсутнім на уроці – висловлюють співчуття з приводу цього;
• діти гарно працюють на уроці – в такому випадку вчитель висловлює своє задоволення і дякує за спілкування;
• при несподіваному успіху і вражаючих результатах говорять «браво» і виражають радість [2, с. 22 ].

     ☺  Учителю на замітку

    Пропонуючи зразок етичної поведінки, вчитель тим самим створює ситуацію свободи  вибору для дітей  у їхніх діях і сприяє розвитку їхньої свідомості.
      В рамках добросовісної праці і поважного ставлення до кожної дитини, присутньої на уроці, вільно вибудовується індивідуальна поведінка окремої особистості.
   Сучасний урок це, перш за все, організоване педагогом духовне спілкування групи, змістом якого є наукові знання, а ключовим результатом (продуктом духовних зусиль) стає інтелект кожного суб’єкта урочного спілкування, духовне збагачення [2, с. 11].
Першочерговим завданням  такого уроку має стати збереження духовно-морального здоров’я учасників педагогічного процесу. Щоб зберегти духовне і душевне здоров’я у взаємостосунках учнів, правила їхньої поведінки мають носити духовно-моральний характер.

Для цього учитель має:

• створити ситуації взаємної допомоги і підтримки;
• учити смиренню перед зауваженнями і оцінками, терпінню при виконанні завдань;
• створювати ситуації взаємопідкорювання, зміни лідерства, слухняності для кожного учня;
• учити стримуванню від самовдоволення, зарозумілості і марнолюбства;
• підтримувати віру дітей один у одного;
• не дозволяти дітям метушитися;
• учити стримуватися від смутку в разі невдачі;
• не потурати сперечанням – в них немає смирення [1, с. 71].                                 

           ☺ Учителю на замітку

       Діти засвоюють морально-етичні норми послідовно і поступово, непомітно, через гру, спираючись на простягнуту руку вчителя, захоплюючись його прикладом. Цей рух вгору має бути для дитини обов’язковим, і, разом з тим, природнім, легким, радісним.

А закінчити нашу розмову хотілося б притчею про Вчителя:

«Прийшов час Майстру перевірити своїх учнів. Він покликав трьох, узяв білий аркуш паперу, поставив чорнилами величезну краплю і запитав: «Що ви бачите?» Один сказав: «Чорну пляму». Другий: «Ляпку». Третій: «Чорнила». Тоді заплакав Монах і пішов у свою кімнату. Пізніше учні запитали: «Чому ви плакали?» І відповів Монах: «Ніхто із вас не побачив білого паперу».

    Першочерговим завданням навчання та виховання  майбутніх першокласників повинно стати формування людського в людині. Постарайся, Вчителю, щоб за уроками,  вправами, задачами, контрольними  уже  в першому класі діти могли б побачити красу людських взаємин, відчути потребу у таких якостях як чуйність, чемність, відповідальність, справедливість та вміли дарувати їх оточуючому світу.

Література:

1. Безрукова В. С. Все о современном уроке в школе: проблемы и решения. Книга 3: Здоровьесберегающий урок. – М.: Сентябрь, 2006. – 176 с.
2. Культура современного урока / Под ред. Щурковой Н. Е. – М.: Педагогическое общество России, 2000. – 112 с.
3. Сухомлинський В. О. Слово вчителя в моральному вихованні // Вибр. твори: У 5-ти т. – Т.5. – К.,1977. – 321 – 330.