Людмила Меленець,
методист НМЦ дошкільної та початкової освіти
ІППО КУ імені Бориса Грінченка,
кандидат педагогічних наук
Над струмком спинивсь олень,
Прислухається, тремтить,
Десь почув непевний шелест
І зникає через мить. (Олександр Олесь).
Здається, дуже просто, прочитавши дитині дошкільного віку цей вірш українського поета, можна запитати, як опише маля уявну картинку, та ще й зімітує поведінку оленя. Проте, як пояснити дитині, що таке мить.
Мить, роз’яснює Великий тлумачний словник сучасної української мови (2007) – дуже короткий відтинок часу; момент.
А як виміряти момент? Скільки часу триває мить? З чим можна порівняти таке явище, як мить, щоб зрозуміти, наскільки коротким є цей проміжок часу? Як у свідомості людини відбувається процес відбиття часу?
Нагадаємо, що у педагогіці існує такий метод, як порівняння (полягає у виявленні подібності та відмінності між предметами чи явищами) і передбачає такі дії: визначення об’єктів порівняння, виявлення основних ознак, зіставлення, знаходження подібності чи відмінності, знакове оформлення результатів порівняння (складання таблиці, плану, схеми, моделі, рисунку).
Порівняння використовують, коли необхідно навчати операціям аналізу і синтезу, що формують уміння розкладати об’єкти на складові, виокремлювати певні сторони об’єкта, вивчати кожну сторону (частину) окремо як елемент єдиного цілого, з’єднувати частини в єдине ціле. Метод порівняння застосовують для виокремлення в об’єктах, що порівнюються суттєвих і водночас відповідних одна одній властивостей.
Про місце і важливість порівнянь у стилістичній системі мови можна судити зі слів Олександра Опанасовича Потебні: «Самий процес пізнання є процес порівняння».
Завдяки порівнянню мовне зображення предмета, явища, особи чи дії передається через найхарактерніші ознаки, що є органічно властивими для інших: зуби білі, як ріпа; швидкий, як ведмідь за горобцями; дівчина гарна, як писанка; боїться, як заєць тіні тощо.
В основі порівняння лежать логічні операції виділення найсуттєвішої ознаки описуваного через пошук іншого, для якого ця ознака є виразнішою, зіставлення з ним і опис. Наприклад: Сплив вересень синій, як терен. Жовтень палає, червоний, як глід. (О. Гончар).
Отже, у порівнянні розрізняють суб’єкт порівняння (те, що порівнюють), об’єкт порівняння (те, з чим порівнюють) і ознаку, за якою один предмет (суб’єкт) порівнюється з іншим (об’єктом).
Порівняння, як засіб художнього увиразнення мовлення, не лише конкретизує уявлення про предмет (явище, дію), про який ідеться, а й відображає емоційне ставлення до нього мовця.
Порівняння може мати таке граматичне вираження:
- Порівняльний зворот (непоширений і поширений) зі сполучниками як, мов, немов, наче, неначе, неначебто, ніби, нібито, немовби, немовбито. Наприклад: Для старого більша година, як для молодого ціла днина. Для хворого більша година, як для здорового ціла днина.
Своєю рухливою синтаксичною структурою, розширенням часового та просторового аспектів (минуле та майбутнє) порівняння різниться від метафори, де неприпустимі обставини часу та місця, – лаконічної образної формули, що посідає місце предиката у реченні.
Подеколи у порівнянні опускаються сполучники, наближаючи його до метафори. Простежимо це на прикладах українських народних прислів’їв та приказок, що характеризують час:
- Влітку день – рік.
- Зимний ранок – гарячий день.
- Осінь – наша мати і жебрака нагодує.
- Вдовине серце – осіннє сонце: хоч і рясно гріє та зимовий вітер віє.
- Мачушине серце – зимнєє сонце: воно хоч і світить, та не гріє, і буйним вітром од нього віє, а в рідної матері серце – як літнєє сонце: хоч воно і хмарненьке, а все-таки від нього тепленько.
- Форма орудного відмінка. Наприклад: Червонобоким яблуком доспілим скотився день. (М. Рильський). Порівняльні конструкції з орудним відмінком мають дуже давнє походження. В них знайшли відгомін метаморфозні вірування праукраїнців, вірування в можливість перетворення (матері – в зозулю; дівчини – в лілею, тополю; брата й сестри – у квіти братики-й-сестрички; козака – в явора; сліз – у квіти тощо).
Мова українського фольклору виробила свою поетичну стилістику, в якій відобразила і закріпила такі й аналогічні асоціації. Які асоціації виникають у дорослого, чуттєво сприймаючи ці приклади народної мудрості:
- Час як вода: все йде вперед.
- Літа пливуть, як вода.
- Усе тече, як вода, нічого не затримується ні вдень, ні вночі (Конфуцій).
Як навчити дитину дошкільного віку розуміти властивості часу, на що орієнтує Базовий компонент дошкільної освіти (2012), адже час є самою загадковою властивістю природи. Точні науки заперечують існування яких-небудь властивостей часу, окрім найпростішої – «тривалості» проміжків часу, вимір яких здійснюється годинниками.
Спробуємо широко використати у роботі з дітьми дошкільного віку усну народну творчість, адже у творчому спадку українців маємо цикл прислів’їв та приказок, що в них відображені часові поняття (виберіть ті, що доступні для розуміння дитиною). За допомогою порівнянь ми зможемо поєднати логічну і чуттєву форму сприйняття часу як дитиною, так і дорослим.
ДЕНЬ, НІЧ
- Сей світ, як маків цвіт: вдень цвіте, а вночі опаде.
- Без господині хата, як день без сонця.
- День минув, як у пальці тріснув.
- Такий жвавий, як біс уночі.
ПОРИ РОКУ
- Зимою деньок, як жаби хвостик.
- У зими день, як у зайця хвостик.
- Зимове сонце, як мачушине серце.
- Зимове тепло, як мачушине добро.
- Зимовий деньок, як комарів носок.
- Кожухова латка взимі, як рідна матка.
- Зимове сонце, як мачуха: світить, та не гріє.
- Мачуха так чужих дітей жаліє, як зимою сонце гріє.
- Матерів гнів, як весняний сніг: рясно випаде, скоро розтане.
- Весна непостійна, як мачуха: то хмуриться, то сміється.
- Весняний дощ, що вдовиний плач.
- Ласкаве слово, як весняний день.
- Весняне сонце, як дівчини серце.
- Дівочі сльози, як весняний день.
- Літо пробіжить, як один день.
- Літом без молока, як взимку без кожуха.
